Беда приходит в дом нежданно
И потому не дашь отпор.
Калечит жизни, рушит планы,
Выносит страшный приговор.
В такие дни нам одиноко.
Нет силы справиться бедой.
О, как хотелось, чтобы кто-то
Пришёл надёжный и большой.
Нет не за плату, не за деньги,
А просто так, как брат, как друг.
Рванул судьбы жестокой звенья,
Чтоб всё обратно повернуть.
И к счастью мы не одиноки,
Мы не заложники судьбы.
Послушав дальше, всё поймёте.
Рассказ пришёл из старины.
--------------------
Итак, мы в доме Иаира,
Стоит мужчина средних лет,
Пред ним кровать и взгляд уныло
Опущен вниз, мерцает свет.
Стоят родные ,мать кружком,
Все наблюдают за врачом,
А он склонился над дитём.
Средь тишины и полумрака,
Лишь мыслей бег неудержим.
«О, мой Господь, ведь ты когда-то,
Поднял сирийского солдата,
Он был проказой одержим.
Лишь только воды Иордана,
Покрыли струпья генерала,
Он был мгновенно исцелён.
Прошу я сжалься над дитём.
Она вот здесь в своей кроватке,
Горит в огне и лихорадке.
Молю тебя я твой слуга
Пускай поднимется она!
Так Иаир просил Творца.
-------------------
Привстал наш врач, разводит руки.
«Да, медицина здесь слаба!
Быть может час,а может сутки,
Протянет бедное дитя.
Но толи к счастью, толи нет,
Пришел в наш город человек.
И все бегут к нему навстречу,
Несут больных, ведут увечных»
Один сказал: «Что Он пророк!
Пришёл обещанный мессия! »
Другой же сплюнув: «Всем Он врёт,
Лишь хочет денег как другие! »
« А сколько было их пред Ним?
Ну, в общем вам решать самим.
--------------------------
Вдруг распрямился Иаир
В глазах надежда засветилась.
Обвёл всех взором, плащ схватил
И побежал, что было сил,
А в сердце мысль одна гнездилась.
Быть может час, а может два...
Мессия! Врёт, всё ерунда…
О! Дочка милая моя!
Спешу, бегу я для тебя!
Но как ни странно, чем я ближе,
Тем больше веры у меня.
А вот толпа, Его я вижу!
Вокруг народ, теснят друзья.
Ой, пропустите-ка меня!
Замедлив шаг, пробился к центру,
Куда все взоры сведены.
И там увидел Человека
Непревзойдённой Чистоты.
Глаза светились цветом неба,
Как океан полны любви,
Да! Это Он, один на свете.
И пал пред Ним, прося приди!
Приди в мой дом там умирает
Одна единственная дочь.
Врачи бессильны знать не знают,
Что делать дальше как помочь.
Остался час, быть может два.
О! Поспешим прошу тебя!
Пророк поднялся, все за Ним,
Готов бежать был Иаир.
Но всё так медленно, так долго.
А вдруг умрёт, ну что тогда?
Тут приключилась остановка,
Учитель встал пред Ним толпа,
И здесь же женщина одна,
Что говорит Ему она?
Да что же может быть важнее,
Чем жизнь спасти? Беги, беги!
Душа томиться, рвётся в теле,
Ну что же? Что же мы стоим?
Коснулся кто-то, лик знакомый.
О, да узнал, то мой слуга.
Принёс известие из дома.
Ну как там дочь, она жива?
Но лик опущен, взор печален,
Гонец промолвил «Умерла!»
Что? Умерла? Мы опоздали?
О, дочка милая моя!
В мгновенье силы ослабели,
Вдруг закружилась голова.
Но сильный голос « Только веруй!
Не бойся, будет спасена!»
Поставил на ноги отца.
----------------------
И вот к начальнику домой,
пришли неспешно всей гурьбой,
А там рыданье,стоны,вой.
К девице в келью взяв Петра,
Иоанна, Иакова, отца
Вошёл Спаситель не спеша.
Увидев мать и всех в слезах,
Сказал: «Не плачьте, спит она…»
Раздался смех вдруг из угла.
Да что мы слышим? Что за бред?
Вот очевидный трупный след.
Давно в девице жизни нет.
Болтливых выслав за порог.
«Девица встань» - сказал пророк
И что за чудо? С этих слов
Дитя глаза открыла вновь!
Немедля встав, к отцу прижалась,
Для всех всё это сном казалось.
О, что за сон? Как сладок он!
Замри же время навсегда!
Дитя ты встала, ты жива!
Теперь не отпущу тебя,
Воскресла ты, живу и я!
Вот так прижав к груди дочурку,
Стоял отец, боясь дышать,
Не шевелясь, а то, как будто,
Её мог снова потерять.
Все разошлись, отец очнулся.
Счастливый понял, то не сон.
Вот мать, вот дочь, к ним прикоснулся,
А где пророк? Ну, где же Он?
Ушёл? А имя как, спросили?
О, да Иисус! припомнил я.
Нет! Он не лжец, как говорили.
Он Божий сын, Он Царь, Мессия!
И царству Сына нет конца!
------------------------
Беда приходит в дом нежданно
И потому не дашь отпор.
Калечит жизни, рушит планы,
Выносит страшный приговор.
В такие дни нам одиноко.
Нет силы справиться бедой.
О, как хотелось, чтобы кто-то
Пришёл надёжный и большой.
Нет не за плату, не за деньги,
А просто так, как брат, как друг.
Рванул судьбы жестокой звенья,
Чтоб всё обратно повернуть.
И к счастью мы не одиноки,
Мы не заложники судьбы.
Теперь всё знаете, поймёте,
Так кто спасает от беды?
Ответ пришёл из старины.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Это потрясающее стихотворение! У меня из подростковой группы один мальчик его рассказывает. И каждый раз мурашки у всех слушающих бегут по коже. Этот стих звучал у нас и в нашем первом миссионерском путешествии по северу Томской области.Если у Вас есть еще что-нибудь подобное, напишите, пожалуйста, мне на имейл, мы с подростками ищем хорошие стихи, особенно они любят учить с историями). Пусть Вас Бог благословит!!! Комментарий автора: Приветствую Вас Яна!
Вы просто молодец! Мы люди, порой так скупимся на хорошие слова. А они то и поднимают нас вперед., к добру, к свету,они дарят нам надежду. Спасибо за отзыв!
Попробую предложить стихи в прозе, Богач и Лазарь, На Гадару!, Зависть, В путь пора... Они здесь же на сайте. С благодарностью Валерий
Прощание с юностью. - Николай Зимин Юность-"прекрасная пора,очей очарованье".Воспоминания о юности не дают нашему сердцу работать и любить в полсилы.Верю:останемся мы молоды душой до конца наших дней.н.Зимин.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.