***
Вот... что ты делаешь, как заведёшь семью?
Ты – её кормишь... и её, и всю родню
Когда работаешь, и деньги получаешь
Ты мог пропить, но так... не поступаешь.
А что ты делаешь, когда родишь детей?
Гуляешь с ними... одеваешь, потеплей
Заботишься... «своё» теряя время...
И эта жертва, для тебя... не бремя!
Жене и детям, «прикупить» бы что... «охота»
Учить детей... они свои... опять забота
Не понимая... но ты жертвуешь собой
Дав от себя... чтоб рядом жил родной.
Вот так, Ты - Жертвуешь, «Свое» - отдав в семью
Семья от Бога... и в родную… и в свою
И теплоту... любовь к жене... и радость к детям
Или поспоришь ты со мной? Но как ответишь?
Мир – живёт жертвой! Жертва – это жизнь!
Взяв от Себя, и за другого положи
И ОН нам жертвует, ведь жизнь – движенье Бога
Тем и живём – длинна судьбы дорога.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
