Я не дуже гарно вмію танцювати і, якщо знаходжусь десь на святі, де танцюють, я завжди захоплююсь тими людьми що вміють це гарно робити: їх легкістю, вправністю рухів. Все ж таки я танцюю, як вмію, бо, не уявляю як можна жити без танців. «Будьте як діти…» говорить Біблія, а діти майже завжди танцюють. Але, все ж таки, якщо усвідомити, то я танцюю, як багато інших людей, не тільки на вечірках. Колись я танцювала, коли бігла на побачення (майже завжди запізнювалася), це був танець, а не біг, бо я була така щаслива, коли танцювала назустріч своєму власному коханню. Звичайно, я танцювала на весіллі: це був танець з моїм нареченим, з яким я уже живу (і танцюю) 20 років, це різні танці: повільні та швидкі, дуже ніжні (у ліжку), інколи сумні (наповнені болю: життя не ідеальне), інколи грайливі (будьте як діти!). Згадую як колись танцювала, коли моя донечка була ще маленька, усі кругом радили: не таскай її на руках, вона ж важка, нехай не привикає до рук... А я носила її і танцювала (це був один з найкращих танців! Зараз вона теж танцює, інколи для мами, така вже велика, самостійна…
Що я зараз роблю?.. Продовжую танцювати: кожного ранку коли виходжу з дому одягаю навушники, включаю музику і йду на роботу, під швидку музику я йду швидко, під повільну – повільно, так треба, бо це мій танець! Інколи я ще наспівую, інколи підтанцьовую ( надіюсь, непомітно) коли їду в метро, я танцюю для Господа, який мені дав життя, створив мене такою гарною, створив таким гарним цей світу у якому я танцюю і буду продовжувати танцювати, поки жива.
Ще щось хотіла сказати… Танцюйте!!! Зі своїми рідними, коханими, танцюйте навіть коли самі, і ви побачите, що до вас будуть приєднуватись інші, бо ніщо так не приваблює, як щастя, любов, краса у танці. Танцюйте: життя коротке… і воно варте того, щоб танцювати!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 5938 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
