Я часто думаю о том,
О чём летит молва людская.
О том, с Кем я и Кто со мной,
О Ком пою не уставая.
О том, как встретила Тебя,
Как изливала свою душу.
Всё возложила на Тебя
И только жду,
Когда услышу:
Припев:
«Ведь не слукавишь, правду скажешь
В своей ты песенке простой.
Свою ты песенку мне пой
И днём и ночью пой, пой, пой.»
Свою я боль к Тебе несла,
Тебя искала и страдала.
Тебе я сердце отдала,
Когда слезами умывалась.
Ты мой Господь, Ты вот такой,
Мои рыдания стали тише.
На сердце радость и покой
И я всё жду, когда услышу:
Припев:
«Ведь не слукавишь, правду скажешь
В своей ты песенке простой.
Свою ты песенку мне пой
И днём и ночью пой, пой, пой.»
В своей я песне говорю:
«Ты управляй моей судьбой.
Не забывай меня- молю,
Хочу я быть всегда с Тобою.
Ведь я хочу увидеть свет,
Когда блуждаю в тёмной нише,
Заменишь ночь Ты на рассвет
И веру в то, что я услышу.»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
