* * *
Вниз на камни от жизни уставший,
Поборов свой и ужас, и дрожь.
А о камни разбиться не страшно ли?
Перетерпишь всё, перенесешь?
Может, примешь свои невезения?
Тупость всякую и острие?
Ты не сам посетил эту землю?
Но Всевышний послал на неё.
* * *
В нас страстишки желаний свербят,
И напор их заметно стоек.
Научись презирать себя,
А других презирать не стоит.
* * *
Не завидуйте чаше поэта,
Даже если в ней искры вина,
Только с виду красивое это,
Горечь в этом вине не видна.
Будут рыться в поэте, копаться,
Непомерно судить и рядить,
Помогать оступиться, сорваться,
И ногою в капкан угодить.
А когда в катафалке прокатится,
А когда угодит под дерно,
Неизвестно откуда что скатится,
Прорастет, как в навозе зерно:
Звонкий памятник выльют из бронзы,
Будут гением называть,
Приносить и тюльпаны и розы,
И стихами его завывать.
Ох, не надо! Оставьте в покое!
Он не видел тюльпанов живой.
А когда вами в бронзу закован,
То не может качнуть головой.
* * *
А напыщенность она
«Малорослому» дана.
Пусть себе покорчится,
Выглядеть-то хочется.
СОЛНЦЕ
Ты потихонечку сгораешь,
Видать обязано сгореть;
У времени судьба другая —
Не может время постареть.
Ты миллионы лет горело,
Огнем небесным высь мело...
А хоть и звездное ты тело,
Но только тело все равно.
* * *
Ну и пусть проходят дни
Тихие и смелые,
Мало у души родни,
С этим что поделаешь?
В этом мире — ветровал,
А не пыль от веничка;
Ты свое отпировал,
Помолчи маленечко.
Если в том стоишь ряду,
Лезь в глаза иль скройся,
Все равно тебя найдут,
И не беспокойся.
* * *
Да, разрушимо все, что видит глаз,
И это зря смущать берется нас, -
Не нами был придуман белый свет,
А потому к нему вопросов лишних нет.
ВОЛЮНТАРИЗМ
Все в шеренгу становись,
Да на речь мою дивись.
Первый издаю указ:
Буду главным я у вас!
Издаю указ другой:
Из шеренги ни ногой.
В струнку все, и вы, мадам,
Третий я указ издам.
Что?.. Какой издам красавица?
Это лишь меня касается.
* * *
Ярости судьбу вручил –
Очень многих огорчил.
* * *
Налетели комары,
Их напрело очень много,
И летают над дорогой —
Не кусачи до поры.
Так и мы милы, добры,-
Интересы тронут наши, —
Сразу крыльями замашем,
Исчезайте ак обры.
* * *
Удача привалила,
А гордость так и взмыла.
Но стоит ли гордиться,
Могло и обломиться.
* * *
Когда один — под танк с гранатой,
Он, разумеется, герой.
Но подвиг повторил второй -
Под танком пламенем объятый.
А там и пятый, и десятый,
И вот уже потерян счет,
А героизм течет-течет;
Глядишь, а в землю новый вмятый.
Не дай вам Бог на то глядеть,
Как чьё-то тело в землю вмялось.
Нет героизмам этим впредь,
Пускай им мало жить осталось.
* * *
Нет ни дыма, ни огонька
Ни по лугам, ни по курганам,
Темна атласная река,
Еще не выпита туманом,
Все ждет рассвета, как всегда,
Все света залито желанием:
И эта темная вода,
И ив прибрежное собрание;
Все ищет чувство полноты,
Насыщенности, обретения.
Недалеки мы от растений;
Недалеки, недалеки.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.