Сьогодні усе плакало село...
Швидку село карпатське зустрічало...
І горе на селян гірських лягло...
Бо вовченяти, Сірого, не стало...
Швидка забрати Колю поспіша...
Нога разпухла, то змія вкусила...
Але при тілі ще його душа-
Лиш вовка оставля остання сила...
Розпухле тіло, ледве диха він...
З очей сльоза остання добігає...
Лизати рану хлопчику хотів...
Та серце вовка кров вже не качає...
***************************
Вони з дитинства разом. Так зросли...
Це вовчинятко Колі подарили...
Товаришами крепкими були...
Завжди кругом у двох вони ходили...
У мами день народження було
І гості все подвір'я наводнили...
В будинку пахло смачно і гуло
А Сірого на ланцюг посадили...
У Колі були плани геть свої
Гуляли всі, на нього не зважали...
Гулянка ще триває у рідні...
Сідало сонце... Колю всі шукали...
В останнє попід лісом він ходив...
Хтось бачив... Його в лісі не знайшлося...
Та батько Сірого на пошук відрядив-
Спасіння чудо все ж там відбулося!
Вовк в ліс чкурнув. Лиш мелькнув його хвіст!
Знайде чи ні?- Всі голови ламали...
Для нього рідний дім Карпатський ліс-
І хлопчика повернення чекали...
Миколку, звісно, Сірий віднайшов
Він знепритомнів... Став в кубло гадюче.
І хлопцю вовк на поміч там прийшов
Тягнув його.... Та жалив змій болюче...
З останніх сил тягнув він до села...
Сопів, скулів і напрягав всі сили...
Щоб ця душа спасенною була...
А його час підходив до могили...
В тумані бачив білий ще халат...
Хотів ще рану хлопчику лизати...
Але убив це серце вірне яд...
Пустив сльозу... І сам почав вмирати...
***************************
Сьогодні усе плакало село...
І під сосною вовка хоронили...
Смертельне горе хлопця обійшло...
Далеко, в горах, дзвони задзвонили...
Тепер давно там пам'ятник стоїть
Микола, вже дорослий, приїжджає.
Найперше він до Сірого спішить-
Новини всі Йому розповідає...
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 1532 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
