Вона його не поучала,
Не ганила за злі діла.
Усе любов'ю покривала,
Котилася раз-в-раз сльоза.
Вдивлялась глибше - прямо в душу,
У ній читала Божий скарб.
Хоч бачила там тільки стужу,
Та знала силу Божих ран.
Із терпеливістю чекала,
Їй так хотілось помогти!
Щоби душа та засіяла
У сяйві з неба, в чистоті.
Молилась, вірила і ждала.
Любила подумки й в ділах.
Все в руки Господа вручала,
І не спішила на словах.
(Є сила у Господній крові.
Його любов до нас без меж.
Якщо хтось поруч в твоїй долі
Ще не спасенний, - молись теж!
Господь їх любить й порятує
По молитвах твоїх, моїх.
Хай небо їх щоденно чує! -
Бог добрий до недобрих й злих.)
Вона молилася за сина,
Й почув Спаситель крик душі. -
Великий Бог! Уся родина
Спасенна в Господі Христі.
…Не опускайте, друзі, руки!
Здається, виходу нема!?
Бог чує й найтихіші звуки,
Молитви ваші недарма.
Настане час і скресне крига,
Засвітить сонце по зимі.
Уже спішить, вже йде відлига!
Ще помоліться у тиші.
***
"...Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!" (Пс. 138:14)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отцвела сирень в саду... - Николай Зимин Словно день один,промчалось лето
Розовым огнём на голубом.
Осень за окном,а мы ответа
Средь увядших роз всё не найдём.
Может потому,что мы,как розы,
Лепестками розовыми губ
Осенью не можем пить те росы,
Росы те,что к нам с небес текут?..
Метель мела . - Николай Зимин Но в сером омуте небес
Растаял звук ,
И милый образ твой исчез .
И взгляд потух .
Напрасно я его искал
Среди вершин .
Напрасно я бродил средь скал
Давно один .
В виденьях ночи он растворился
И там пропал .
А я , безумный , молчал и злился ,
Что потерял ...
